A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Зноб-Новгородська громада
Сумська область, Середино-Будський район

Ягідні місця: чи є прибуток від порічки або ожини?

Дата: 23.05.2018 10:43
Кількість переглядів: 157

Крім суниці, вишні та винограду українські фермери поступово починають вирощувати й більш екзотичні для промислового виробництва ягоди — порічки, аґрус та ожину. Що це їм дає?

Аґрус, смородина, ожина, порічки, жимолость — профільні експерти називають їх нішовими ягодами. Адже питома вага комерційних насаджень таких культур у структурі ягідників країни коливається в межах 1-1,5% і поки не перевищує 24 тисяч га. Самі ж аграрії переважно ставляться до них, як до хобі. Проте деякі з ягід поступово набирають популярності, адже ринок нерідко пропонує за них преміум ціну. Це стає стимулом для товаровиробників розширювати стандартний перелік вирощуваних в Україні ягід, включаючи в їх перелік нішеві. Наприклад, за даними «АПК-Інформ», за останні п’ять років виробництво аґрусу в Україні зросло на 2-3% та ним поступово зацікавилися підприємці.

Вирощувати нішеві ягоди — справа переважно середніх та невеличких ферм, які можуть, не перебудовуючи виробничий процес, віддати гектар чи два під нову культуру. Яка може, по-перше, дати неочікувану рентабельність, а, по-друге, приносити врожай в несприятливих для традиційних ягід умовах.

Agravery.com зібрав історії трьох виробників нішових ягід, які розповіли, що спонукали їх стати новаторами.

Аґрус: тривалий період збору, відсутність конкуренції на ринку

Власнику підприємства «Терра» Едуарду Григоровичу Жаку на сьогодні 79 років. Він живе неподалік Харкова у садибі збудованій на власному фермерському господарстві у 50 га. Поважний вік господаря не завадив йому відкрити нові напрямки фермерської діяльності.

«Спочатку моє господарство займалося лише вирощуванням зернових, під ними і були задіяні усі поля господарства. Проте три роки тому я вирішив додатково вирощувати ягоди, серед яких і аґрус», — говорить він.

Свій вибір на аґрусові Едуард Григорович зупинив не випадково. По-перше, ягода поки не надто поширена у господарствах, тобто конкуренція є мінімальною. По-друге, його можна збирати не лише стиглим, а й напередодні дозрівання. А це дозволяє самостійно обирати більш вдалий час збору і, оскільки ягода не така ніжна як суниця чи малина, час продажу — з моменту збирання до моменту реалізації у виробника є майже тиждень. Крім того, «Терра» знаходиться неподалік від великого ринку — Харкова, де легко було знайти збут.

Три роки тому на гектарі поля, де раніше вирощувалося зерно, Жак висадив десь 1200 саджанців аґрусу. У той час один саджанець коштував у середньому 15-18 грн. Тож їх купівля і посадка стали основною графою витрат. Ягода не потребує опор чи шпалер, що дозволяє відчутно зекономити при закладанні ягідника.

«Спочатку на це я дивився більше як на хобі, тому загального підрахунку витрат не робив, це було скоріш експеримент, а ніж цілеспрямоване розширення асортименту культур у господарстві», — розповідає він.

Сорти були використані різні — «Роднічок», «Уральський безшипний», «Колобок» та «Беріл» «Неслуховський». Всі вони мають різні строки дозрівання і різний зовнішній вигляд.

«На сьогодні мій ягідник вміщує 2,5 тис кущів, це небагато. Я не став ущільнювати його. Адже планував механічну обробку міжрядь, і потрібно було лишити площу для трактора і косарки. Проте цілком можливо на 1 гектарі висадити і 4 тисячі саджанців із розрахунку 2,5 м між рядками і в один метр — між кущами в рядку», — ділиться Едуард Жак особливостями вирощування.

За його словами, аґрус дуже невибагливий — його майже не треба обробляти хімікатами, він потребує мінімум підживлення, лише на третій рік його треба обрізувати. Електроенергії на крапельний полив йде небагато: аби закачати діжку води, якої вистачає на кілька поливів за місяць, йде не більше 10 гривень із розрахунку 24 коп. за 1 кіловат. А землеобробіток, якщо в компанії є трактор, коштуватиме лише витрат на солярку. При відсутності трактора доведеться наймати людей для прополювання.

«На сьогодні найбільші затрати ідуть на утримання ягідника у чистоті, тобто прополку. І на збір врожаю. Минулого року за прополку я платив по 100 грн людині у день роботи і орієнтовно такою ж була оплата праці під час збирання врожаю. А якщо врахувати, що у мене висаджені сорти із різним строком дозрівання, збір врожаю триває близько місяця», — розповідає власник «Терри».

На сьогодні у «Террі» двохрічний аґрус, який минулого року дав врожай у 600-700 кг. Вже починаючи з 4-5 року насадження мають вийти на повне плодоношення і врожай збільшиться.

Поки що аграрій не шукає співпраці із переробниками.

«Мені достатньо оптом відправляти весь урожай на ринок Харкова, адже він потребує аґрусу. Звичайно, що у роздріб його продавати було б вигідніше. Так, минуло річ, в оптовій закупівлі я відпускав аґрус за ціною у 25 грн/кг, у роздріб його вартість зростала до 30 грн/кг», — розповідає Едуард Григорович.

Єдиною проблемою аграрій називає відсутність більшості сортів аґрусу у державному реєстрі. А оскільки зареєстровані вітчизняні сорти не вирощуються масово у спеціально створених розплідниках, тож провести гарантовану і масову закупку завідомо якісного посадкового матеріалу важко.

«Купуючи саджанці ви на себе берете всі ризики. Переважно продавець не надасть вам документального підтвердження походження свого посадкового матеріалу, все що лишається сподіватися на його порядність», — говорить він.

А неякісний саджанець не лише не гарантує того, що приживеться, але й може заразити решту ягідника. Тому, за словами власника «Терри», витрати на закладання ягідника можуть дуже відрізнятися: хтось купить саджанець по 20 грн, а хтось по 40, в кого приживуться всі, а в кого лише половина.

Ожина: невибаглива, урожайна, стійка до захворювань

Двадцять п’ять років життя Михайло Павлівський присвятив саме вирощуванню ягід. Спочатку були виноград та полуниця. А потім, дослухавшись до побажань своїх постійних клієнтів, вирішив спробувати вирощувати ожину. Придбавши кілька саджанців на одній із столичних виставок, фермер і уяви не мав що за 15 років плануватиме доведення площ під ними до 3,5 га. Тобто майже до чверті, адже вся площина ОПГ «Павлівськіє» складає 16 га.

«Перші два саджанці ожини разом і з саджанцями малини з’явилися у моєму господарстві 15 років тому. До цього ми займалися суто вирощуванням винограду та суниці садової. Проте якось наші постійні клієнти запитали: а чому ми не займаємося іншими ягодами, до прикладу, ожиною? Їхнє запитання врізалося десь у підсвідомості. І одного разу перебуваючи на виставці у Києві, я не зміг пройти повз саджанців ожини. Так і з’явилося перші два сорту Торнфрі. Уже у перший рік вони дали свій невеличкий урожай. Хоча нині я раджу дати молодим кущам час розігнатися, тобто квіти першого майбутнього врожаю прибирати, не давати заплодоносити у перший рік». — говорить Михайло Михайлович.

За три п’ятирічки експериментальні два саджанці перетворилися на півтора гектари з 2220 кущами, де крім середньоспілого Торнфі росте ожина раннього сорту Лох Тей та ремонтантного Рубен. Маючи різні періоди дозрівання, вони забезпечують господарство ягодою з першої декади червня і до кінця вересня.

«Вже у поточному році ми плануємо збільшити територію під ожиною до 3,5 га. Зі спонтанного експерименту вона перетворилась на одну із цінних та важливих культур господарства. Невибаглива, урожайна, стійка до захворювань, дає у середньому 30 тонн ягід з га. А її вартість на старті сезону починається від 50 грн за кг, а потім зменшується до 25 грн за кг», — розповідає Павлівський.

Собівартість одного кілограма ягоди коливається, орієнтовно у межах 5-7 грн. Найбільші витрати припадають на збирання, яке проводиться вручну та триває 4 місяці. Аби встигати збирати вирощене доводиться наймати 15-20 робітників. У весняний період витрати мінімальні, адже однієї людини цілком достатньо аби провести прибирання та обрізування ягідника. На хімічний обробіток гроші не витрачаються, адже ожина стійка до хвороб культура. Єдиний шкідник, який може завестись на плантації  — павутинний кліщ.

«Після збирання урожаю, ми на господарстві проводимо охолодження ягоди і фасуємо у привабливу тару. З супермаркетами я волію не співпрацювати. Адже тут оплата продукції відбувається вже по плину певного часу. І якщо збути вчасно товар не виходить збиток від цього лягає на плечі самого виробника. Ринок на сьогодні потребує ожини і її цілком реально продавати оптом для подальшої реалізації», — розповідає фермер.

Аби започаткувати справу із вирощування ожини, виробник радить починати із площі в 1 га.

«До вас не приїдуть по ягоду, якщо ви маєте всього кілька кущів. Найвагомішою графою видатків у період закладання звичайно стане закупівля саджанців  їхня вартість коливається в межах 15 -20 грн. Проте вже на другий рік ви матимете змогу збирати врожай. А на третій можна збирати вже гарний промисловий врожай», — ділиться секретами Павлівський.

Особливих проблем у вирощуванні ожини він не бачить, адже саджанці цілком реально масово закупити у приватних розплідниках, витрати на утримання ягідника мінімальні, а український ринок готовий істотно збільшити споживання цієї ягоди.

Червона порічка: примхлива, але популярна

У 2004 році Андрій Багрій, власник ТОВ «Обрій», вирішив придбати саджанці смородини для розширення свого ягідного бізнесу. Проте додому він повернувся із удвічі більшим обсягом посадкового матеріалу, ніж планував. Крім смородини він купив і червону порічку.

«Вирощуванням саме смородини я займаюся вже давно. Червоноплідною займатися не планував. Але коли 2004 року я приїхав до розплідника, аби закупити на 1 га землі саджанців смородини, продавці вмовили мене взяти у них стільки ж саджанців і червоно плідної», — розповідає Багрій. Тоді вони коштували лише по гривні за саджанець.

За 11 років вирощування порічки виробник не збільшував площі під культурою, проте більш ніж удвічі збільшив продуктивність свого ягідника.

«На сьогодні продуктивність нашого ягідника — 10 тонн із га. Плодоносить 8 тис. кущів сорту «Ролада». Раніше збирали урожай і у 3-4 тонни. Але використовуючи нові технології та методи вирощування, результативність ми збільшили і, сподіваюсь, 10 тонн не буде для нас рубежем», — говорить власник ферми.

На відміну від багатьох інших нішевих культур, червона порічка не така врожайна та не дуже стійка до хвороб. Проте виробник каже, що коли нею зацікавилися супермаркети, вирощувати її стало вигідно. Середня закупівельна ціна порічки — 25 грн/кг, а закуповують супермаркети 95% всього врожаю.

На догляд за ягідником упродовж року виробникам варто орієнтуватися на суму 40-45 тис. Головним чином витрати ідуть на прибирання урожаю.

«Утримання ягідника у чистоті площею в гектар під силу і одній людині, якщо є трактор. А от на прибирання врожаю, на засоби захисту — витрати відчутні», — говорить Багрій. За його словами, вигідніше займатися порічкою у центральних або північних районах країни — ягода чутлива до суховіїв і, навіть якщо коріння буде зволожене, кущ може висохнути.

Аби почати смородиновий бізнес, аграрій каже, що цілком достатньо і площі у 10 соток. Середній період плодоношення смородини 8-10 років. Звичайно, що під час закладання ягідника переважна кількість грошей піде на купівлю саджанців. Проте, говорить Багрій, і тут можна обирати варіанти. Наприклад, звичайний саджанець перший промисловий урожай дасть на другий рік після посадки, а дорожчий із плодобруньками — вже на перший рік. Втім, раніше ніж за чотири роки сподіватися на окупність інвестицій не варто.


« повернутися

gromada.org.ua

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь