Ризики ускладнення епідемічної ситуації зі сказу в області та заходи боротьби зі сказом
Протягом 2023 року в області було зареєстровано 1704 звернення її мешканців в лікувальні заклади з приводу укусів, подряпин та ослинень тваринами. Кількість звернень за антирабічною допомогою на 100 тис. населення певної території слід розглядати як показник епідеміологічного неблагополуччя зі сказу. Протягом останніх двох років в області спостерігається невиразне зростання цього показника з темпом 1,6% на рік. В рейтингу територій за цим показником перші позиції займають території, підпорядковані Лебединському, Охтирському та Глухівському відокремленим структурним підрозділам ДУ «Сумський ОЦКПХ МОЗ», відповідно з показниками 239, 217 та 200,9 випадків на 100 тис. населення. Найменший показник зафіксовано на територіях, підпорядкованих Конотопському відокремленому структурному підрозділу — 106,4 звернень на 100 тис. населення.
За розрахунками, проведеними на підставі соціологічного дослідження, нашими даними, кількість нападів тварин з нанесенням пошкоджень, що можуть призвести до сказу, може бути на 25% вищою. З цього також випливає, що майже чверть населення області не усвідомлюють небезпеку, що пов’язана з ризиком заразитися на сказ, і являють собою цільову аудиторію для проведення просвітницької діяльності.
В 2023 році 96% звернень населення області за антирабічною допомогою сталися внаслідок нападів собак і котів, з яких третина була заподіяна безпритульними/бездоглядними тваринами. Збільшення укусів людей бродячими тваринами стає небезпечним трендом: їх кількість щорічно збільшується на 5%. Об’єктивні умови для можливого зростання кількості бродячих та бездоглядних тварин створюють бойові дії на території прикордонних сіл Сумщини, де мешканці примушені залишати свої домоволодіння разом із тваринами. Створення діючої системи реєстрації безпритульних/бездоглядних тварин в області могло б створити умови для ефективного контролю їх щепленності проти сказу.
В 2023 році серед досліджених тварин, що нанесли укуси, сказу не було виявлено, проте у ході планових моніторингових епізоотологічних досліджень сказ був підтверджено у лисиці, що забігла на територію селітебної зони Сум, що свідчить про активну циркуляцію вірусу сказу в дикій фауні. І цей факт не є несподіваним, адже на територіях суміжних областей частота виявлення сказу серед тварин набагато вища, ніж в Сумській області. Так, в Харківській області в 2023 році було виявлено 117 скажених тварин, в Полтавській — 13, в Чернігівській — 9. Ситуація ускладнюється припиненням вакцинації тварин в дикій фауні, а також недостатнім охопленням профілактичними щепленнями проти сказу домашніх собак та котів, які є основним резервуаром цієї інфекції в населених пунктах. За даними наших спостережень, кількість домашніх собак та котів, що мали щеплення проти сказу станом на 2023 рік, становило 33,3±1,38%, що статистично не відрізняється від показника 2022 року — 29,7±4,0%. Додатковий ризик щодо зараження сказом створюють кажани, кількість контактів з якими в минулому році значно підвищилася. Справа в тому, що, згідно наукової літератури, кажани, заражені на сказ, не завжди помирають від цієї інфекції, є це дає підстави вважати їх природним резервуаром вірусу сказу.
З врахуванням вищевказаного, можна виділити ключові завдання, рішення яких допоможе знизити ризики сказу для громадського здоров’я, а саме:
1. Зменшення чисельності бродячих тварин (собак та котів).
2. Відновлення вакцинації диких тварин.
3. Підвищення охоплення профілактичними щепленнями домашніх тварин.
4. Щеплення проти сказу бродячих/бездоглядних тварин та організація контролю їх щепленності.
5. Підвищення обізнаності людей щодо ризиків зараження на сказ.
Тож, розберемось, що таке сказ та які дії при укусі хворої на сказ тварини.
Що таке сказ?
Сказ — це гостре інфекційне захворювання тварин і людини, спричинене нейротропним вірусом сказу. Вірус викликає своєрідний енцефаліт зі стрімким пошкодженням центральної нервової системи. Якщо постраждалому або постраждалій своєчасно не надати кваліфіковану медичну допомогу, смерть неминуча.
Як передається вірус?
Найчастіше людина може заразитися вірусом сказу від тварин. Після укусу чи ослинення (особливо небезпечним є потрапляння зараженої слини на відкриті рани, навіть маленькі подряпини та слизові оболонки) вірус може жити в організмі без проявів хвороби 1-3 місяці. Але є дані, що вірус може не проявлятися рік і більше. Існують навіть повідомлення про виникнення хвороби аж через 25 років після інфікування.
Як надавати постраждалому першу допомогу?
Протокол надання першої допомоги за рекомендаціями МОЗ України:
1. Промити рану або місце контакту зі слиною під проточною водою з милом протягом 15 хвилин. Це потрібно, щоб максимально змити вірус, якщо він все ж таки потрапив в організм. Обробити краї рани антисептиком.
2. Якщо тварина, яка вкусила постраждалого, домашня, потрібно викликати поліцію і скласти адмінпротокол, де будуть вказані всі дані хазяїна і тварини. Їх потрібно передати в травмпункт, щоб встановити за твариною спостереження.
3. Звернутися в травмпункт і обов’язково розпочати вакцинацію. Навіть якщо вкусила домашня тварина, вакцинацію слід робити. Якщо тварина залишається здоровою на 10-й день і ветеринар це підтверджує, лікар може прийняти рішення про припинення курсу вакцинації.
Бережіть себе та своїх домашніх улюбленців!
Своєчасно проводьте вакцинацинацію від сказу!
