Вірусний гепатит C

Дата: 29.07.2025 15:36

Кількість переглядів: 98

Гепатит C — захворювання печінки, зумовлене вірусом гепатиту С; вірус може спричиняти як гостру, так і хронічну інфекцію.

Основні факти

• Інфікування вірусом гепатиту С відбувається внаслідок контакту з інфікованою кров’ю (зазвичай достатньо незначної кількості зараженої крові щоб інфікуватися) під час вживання наркотиків ін’єкційно, здійснення небезпечних ін’єкцій та інвазивних медичних маніпуляцій, переливання крові та її компонентів.

• У значної кількості осіб із хронічною інфекцією розвивається цироз або рак печінки.

• За допомогою сучасних препаратів прямої противірусної дії можна вилікувати більш як 95% людей з інфекцією гепатиту С, проте доступ до діагностики та лікування залишається низьким.

• Гостра інфекція ВГС зазвичай має безсимптомний перебіг.

• Наразі не існує вакцини від ВГC.

Шляхи інфікування

Вірус гепатиту С передається головно через кров:

• під час вживання наркотиків ін’єкційно (спільне використання засобів для ін’єкцій);

• унаслідок повторного застосування або недостатньої стерилізації обладнання у медичних закладах;

• під час переливання неперевіреної крові та її компонентів;

Можливе передавання ВГС статевим шляхом та вертикально (від інфікованої матері дитині); однак такі випадки фіксують нечасто: ризик передавання від інфікованої матері до дитини, яка не має ВІЛ, становить близько 5%, а статевий шлях інфікування в гетеросексуальних парах зустрічається ще рідше.

ВГС не передається через грудне молоко, харчові продукти, воду, під час безпечних контактів (обійми, поцілунки, спільне вживання харчових продуктів та напоїв).

Симптоми

У деяких інфікованих людей можливі:

• виражена загальна слабкість;

• висока температура;

• втома;

• втрата апетиту;

• нудота;

• блювання;

• болі в животі;

• потемніння сечі;

• світлий кал;

• болі в суглобах;

• жовтяниця (пожовтіння шкіри та слизових оболонок).

Також можливі позапечінкові прояви хронічної інфекції ВГС:

• кріоглобулінемія;

• гломерулонефрит;

• васкуліти;

• артрити тощо.

Профілактика

Вакцини проти гепатиту С не існує, тому профілактика інфекції ВГС полягає у зниженні ризику інфікування в медичних закладах і серед уразливих груп населення, наприклад людей, що вживають наркотики ін’єкційно.

До засобів профілактики ВГС належать:

• застосування бар’єрних контрацептивів;

• користування засобами разового (шприци, голки, крапельні системи, гінекологічні оглядові дзеркала тощо) та індивідуального (зубні щітки, леза для гоління, контактні лінзи) призначення;

• користування засобами індивідуального захисту (рукавички, окуляри, фартухи тощо);

• користування стерильним інструментарієм багаторазового призначення (манікюрний, стоматологічний, хірургічний, лабораторний, інструмент для пірсингу, татуажу тощо).

Вірусний гепатит B

Вірусний гепатит B — інфекція, що вражає печінку та може спричинити як гостре, так і хронічне захворювання.

Основні факти

• Вірус передається в результаті контакту з кров’ю або іншими рідинами інфікованої людини.

• Вірус гепатиту В може виживати поза межами людського організму щонайменше сім днів та залишатися високовірулентним протягом цього періоду.

• Інкубаційний період (період від моменту інфікування до перших клінічних проявів) триває в середньому 75 днів, але може варіювати від 30 до 180 днів.

• Інфікування вірусом гепатиту В можна попередити за допомогою сучасної, безпечної та ефективної вакцини.

Шляхи інфікування:

• горизонтальний — через контакт з інфікованою кров’ю та іншими рідинами організму (слина, менструальні, вагінальні виділення, сім’яна рідина);

• вертикальний — від інфікованої матері до дитини під час пологів;

• статевий;

• унаслідок спільного використання голок, лез для гоління, зубних щіток, інструментів для манікюру тощо;

• хірургічні втручання;

• стоматологічні маніпуляції;

• татуювання, пірсинг, шрамування та інші процедури, що пов’язані із пошкодженням шкіри та можливою кровотечею.

Розвиток хронічної інфекції більше розповсюджений серед дітей грудного віку, інфікованих їхніми матерями, або до досягнення п’ятирічного віку. Інфекція у дорослих призводить до хронічного гепатиту в менш ніж 5% випадків.

Симптоми

• жовтяниця (пожовтіння шкірних покривів та слизових оболонок);

• потемніння сечі;

• посвітління калу;

• нудота;

• блювання;

• надмірна втома;

• болі в животі.

У деяких випадках можливий розвиток гострої печінкової недостатності, що може призвести до смерті. Хронічна інфекція може спричинити розвиток цирозу або раку печінки (20–30% випадків).

Профілактика

Головним засобом профілактики ВГВ є вакцина. ВООЗ рекомендує вакцинувати всіх дітей грудного віку якомога раніше після народження, бажано — протягом 24 год. Вважається, що оптимальними є три- або чотиридозова схема вакцинації. Після повної серії вакцинації у більш ніж 95% дітей грудного віку, дітей інших вікових груп та молодих людей виробляються захисні рівні антитіл.

Захист зберігається щонайменше 20 років та, ймовірно, все життя. Саме тому ВООЗ не рекомендує ревакцинацію людей, що повністю завершили тридозову схему вакцинації.

Окрім вакцинації, передавання вірусу гепатиту В можна попередити за допомогою таких заходів:

• запровадження безпеки донорської крові;

• практика безпечних ін’єкцій;

• використання одноразового інструментарію;

• безпечний секс, зокрема мінімум статевих партнерів, застосування бар’єрних методів захисту (презервативів).

« повернутися