ГЕРОЇ РІДНОГО КРАЮ
Ковальов Григорій Васильович народився 27 січня 1919 року в селі Білоусівка. У 1939 році Григорій поступає до Тульського військового артилерійського училища. Почалася війна, училище зробило екстрений випуск курсантів і під Білою Церквою воєнтехнік 2-го рангу Ковальов пройшов перше бойове хрещення. Захищав Київ, поки угрупування радянських військ не потрапило в оточення. Ковальову вдалося з групою офіцерів вирватися з оточення. Коли добрався до рідної Білоусівки, тут формувалися партизанські загони партизанські загони. Григорій Васильович став начальником боєпостачання партизанського загону Зноб-Новгородського району імені Щорса під командуванням Миколи Таратути.
У наказі по партизанському загону імені Щорса від 7 листопада 1943 року «за особливі заслуги у знищенні 9 ворожих потягів, 6 автомобілів, 2 танків, 4 військових заводів та 37 гітлерівців і виявлені при цьому мужність та відвагу воєнтехніка 2-го рангу Григорія Ковальова представлено до звання Героя Радянського Союзу». Проте отримав наш земляк лише орден. Наприкінці 1943 року Григорій Ковальов був призначений командиром окремого партизанського загону, який вів бойові дії на території Львівської області і Польщі. Лише влітку 1944 року, з приходом у Польщу Радянської армії, завершилася партизанська епопея Ковальова. Його багатий бойовий досвід був високо оцінений командуванням. На грудях Григорія Ковальова 32 урядові нагороди. Серед них 10 орденів: сім радянських – ордени Леніна, Червоного прапора, «Вітчизняної війни» 1-го ступеня, три ордени Червоної Зірки, «Богдана Хмельницького» та три ордени Польщі – Хрест Грюнвальда і два Хрести «За бойові заслуги». Григорію Васильовичу присвоєно звання «Герой України».
Есаулко Григорій Григорович народився 18 жовтня 1923 року в селі Мефедівка. 1937 закінчив 7 класів місцевої школи і до війни працював у колгоспі. На фронті з серпня 1941 року. Воював на Південно-Західному, Південному, 3-му Українському, 1-му Білоруському фронтах. Був командиром відділення стрілецького полку. 24 квітня 1945 року, під час завершальної Берлінської операції, відділення комсомольця Есаулко отримало наказ захопити одне з укріплень на Кенігштрассе, де засіли гітлерівці. В короткому жорсткому бою радянські солдати, на чолі з Есаулко, захопили укріплення, знищивши при цьому десятки фашистів. Водночас, під час атаки Григорій отримав смертельне поранення. Указом Президента Верховної Ради СРСР від 15 травня 1946 року молодшому сержанту Есаулко Григорію Григоровичу посмертно присвоєно звання «Герой Радянського Союзу». Він також нагороджений орденом Леніна та орденом Червоної Зірки. Поховано Героя у місті Мендзижеч Гожувського воєводства Польщі.
Компанієць Федір Григорович народився 3 серпня 1918 року в селі Мефедівка. 1930 року закінчив місцеву початкову школу. Почав працювати в колгоспі. 1939-го був призваний до Червоної Армії. З червня 1941 –го був на фронті. Воював у складі Північного військово-морського флоту. Був двічі поранений. Командир відділення роти автоматників старший сержант Федір Компанієць відзначився 25 жовтня 1944 року. У той день його відділення, під сильним вогнем противника, першим форсувало залив Бьок-Фьйорд (Норвегія) і забезпечило вогневу підтримку військам, що переправлялися слідом з ними. Наш земляк першим вступив до звільненого від фашистів норвезького міста Киркенес. Указом Президії Верховної ради СРСР від 24 березня 1945 року за мужність та відвагу, виявлені в боях з фашистськими загарбниками, старшому сержанту Федору Григоровичу Компанійцю присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка» (№5428). У 1945 році Федір Григорович повернувся додому. Працював головою мефедівського колгоспу імені Шевченка до 1948 року, потім тривалий час – ветеринарним санітаром колгоспу в рідному селі. Помер 24 листопада 1976 року, похований в селі Мефедівка.
