ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ТА ШАНА ГЕРОЯМ-ВИЗВОЛИТЕЛЯМ РІДНОГО КРАЮ...
Іван Петрович Кириєнко народився і виріс в с. Журавка Середино-Будського району. На початку війни, будучи підлітком, брав участь у партизанському русі, добував розвідувальну інформацію для народних месників. Незабаром про хлопчину дізналися фашисти. Від неминучої розправи його врятувала дівчина, з якою надалі Іван Петрович пов'язав своє життя. З Мотрею Єгорівною в 1947 році вони перебралися до с. Кривоносівка, створили сім’ю, народили та виховали чотирьох дітей.
Дочка характеризує свого батька, як дуже стійку, сильну духом, мужню та сміливу людину. Саме ці якості і допомогл
и Івану Петровичу вистояти у важкі воєнні та післявоєнні роки. Під час війни 27 січня 1945 року, а служив Іван Петрович на 2-му Білоруському фронті, в ході наступу отримав важке поранення розривною кулею. Дивом залишився живим.
Після Перемоги фронтовик спочатку працював конюхом у колгоспі ім. Леніна в с. Кривоносівка, а потім лісником Середино-Будського держлісгоспу. Цій професії він віддав 40 років свого життя.
За чесність, відповідальність і відданість улюбленій справі Іван Петрович має авторитет серед колишніх колег і користується повагою керівництва лісгоспу. Навіть після виходу на пенсію до нього часто зверталися за допомогою. Іван Петрович нікому не відмовляв: сам працював, навчав молодь лісовій справі, допомагав складати документацію.
Незважаючи на всі складнощі, які довелося пережити цій мужній людині, Іван Петрович задоволений життям і вважає себе багатою і щасливою людиною, адже у нього 10 онуків, 6 правнуків і навіть є праправнук, які дуже люблять і пишаються своїм славним дідом. Єдине, що засмучує - це те, що ні з ким ділитися радістю, бо кохана дружина не дожила до цього часу - померла ще 1998 року.
