310 РОКІВ БАТУРИНСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ: ЯК МОСКВА ВЛАШТУВАЛА В УКРАЇНІ ЖОРСТОКУ КАРАЛЬНУ ОПЕРАЦІЮ
Сьогодні Україна віддає данину пам’яті жертвам одного з найтрагічніших епізодів української історії – знищення російськими військами гетьманської столиці Батурин та жорстокої розправи над його мешканцями 2 листопада 1708 року.
За оцінками істориків, жертвами масового вбивства стали від 11 до 15 тисяч містян. УНІАН згадав, чому російський цар вчинив страшний злочин проти українського народу і хто йому в цьому допоміг.
Вибір Мазепи
За умовами українсько-російської угоди 1654 року (так звані Березневі статті), Українська Гетьманщина переходила під протекцію московського царя, однак зберігала власне самоуправління, збройні сили та незалежність у внутрішніх справах. Тим не менш, вже з перших років дії угоди Москва почала активно утискати автономію Гетьманщини, прагнучи повністю поглинути українські землі.
Розуміючи небезпеку союзу з Москвою для української державності, гетьман Іван Мазепа шукав можливості для зміни політичного курсу країни. Станом на 1708 рік Московія вже восьмий рік поспіль воювала проти Швеції у Великій Північній війні. Антишведська коаліція розвалилась, а молодий шведський монарх Карл ХІІ був обдарованим воєначальником і мав усі шанси здобути перемогу.
Похід Карла ХІІ на Смоленськ та Москву у 1708 році значно ускладнився, коли Московія почала використовувати тактику «випаленої землі», позбавляючи шведське військо необхідних для походу ресурсів. Рятуючи своє військо від розорення, шведський монарх скерував його на зимівлю в Україну. В цих умовах Мазепа запропонував шведському королю союз, який дозволив би Гетьманщині вирватись з-під московського впливу.
Помста Московії
Російські історики часто стверджують, що Мазепа нібито сам запросив шведів в Україну та пообіцяв їм зимівлю в Батурині, хоч серйозних документальних доказів того і немає. Дізнавшись про «зраду» Мазепи, московський цар Петро I дає своєму поплічнику Петру Меншикову наказ знищити гетьманську резиденцію.
Батурин являв собою добре укріплену фортецю, що могла витримати багатомісячну облогу. Меншиков привів під її стіни 20-тисячне російське військо драгунів та стрільців та затребував капітуляції. Оборонці Батурина відповіли на пропозицію росіян гарматним вогнем. Кілька спроб штурму фортеці були відбиті, московські війська понесли важкі втрати.
Тим не менш, до спротиву росіянам були готові не усі. Полковник прилуцького полку Іван Ніс почав підбурювати козаків припинити спротив московитам, за що був прикутий до гармати. Бажаючи уникнути страти, він відрядив до російського війська свого старшину Соломаху, який розповів ворогу про таємний хід до фортеці.
Батуринська різанина
Таємний лаз до фортеці дозволив московському війську зруйнувати оборону Батурина, Інтервенти увірвались до міста. Жорсткий спротив гарнізону було придушено протягом двох годин, і московські війська почали грабувати Батурин.
Московія жорстоко покарала містян за спротив. Жертвами погрому та масових страт стали понад 7 тисяч сердюків гарнізону фортеці та приблизно стільки ж мирних мешканців. Ворог нищив та грабував навіть православні храми, у яких ховалися містяни.
За свідченнями сучасників, військовиків та мирних жителів вбивали з особливою жорстокістю, не виявляючи жалю ані до жінок, ані до дітей. Беззахисних батуринців колесували, четвертували та садили на палі. Лише небагатьом мешканцям, які завчасно покинули місто, вдалося уникнути тортур та вбивства.
Шведський історик Фріксель повідомляв, що Меншиков наказав розп'ясти тіла козаків на плотах і пустити їх по річці Сейм, аби уся Гетьманщина дізналась про страшну долю міста.
Каральна операція московських військ була жорстко сприйнята у Європі. Англійський посол у Москві Чарльз Вітворт інформував про надзвичайну жорстокість московитів, які масово вбивали мешканців Батурина незалежно від віку та статі. Подібним чином зреагував і прусський посол Кайзерлінг. Тогочасні французькі газети називали спустошення Батурина варварською різаниною та називали царя Петра «жадібним до крові в Україні».
Спадщина Батурина
У 2008 році в Україні на доручення уряду відбулись заходи пам’яті з нагоди 300-річчя Батуринської трагедії. Тоді президент Віктор Ющенко порівняв її з Голодомором 30-х років.
Страшний епізод знайшов відображення у культурі та фольклорі України. Тарас Шевченко, зокрема, оспівував її у поемі «Великий льох».
З 1995 року у Батурині ведуться археологічні пошуки. У дослідженнях беруть участь українські та канадські науковці.
За матеріалами: https://www.unian.ua/society/10322448-310-rokiv-baturinskoji-tragediji-yak-moskva-vlashtuvala-v-ukrajini-zhorstoku-karalnu-operaciyu.html
