«АФГАНІСТАН: ПОДВИГ, БІЛЬ, ПАМ'ЯТЬ…»
|
|
«Опять пришел заснеженный февраль, Пятнадцатое – знаменательная дата, И радость встреч, воспоминаний, и печаль, И скорбь вдовы и матери погибшего солдата» Г. Срибный
|
15 лютого – день вшанування учасників бойових дій на території інших держав.
30 років тому в Афганістані закінчилася десятилітня військово-політична спецоперація Радянського Союзу, участь у якій взяли 160375 військовослужбовців – вихідців з України, 3360 з яких – загинули, 72 – пропали безвісти, 3560 – стали інвалідами. Згодом війну в Афганістані керівництво тодішнього СРСР визнало політичною помилкою, однак це аж ніяк не применшує особистого подвигу тих, хто став прикладом самопожертви та вірності військовій присязі. Афганістан… У нашій свідомості це слово стало синонімом справжнього людського лиха, справжнього пекла. Афганська війна безжально перекреслила тисячі молодих життів, понівечила долі і залишила невиліковну рану в душах та серцях тих, хто пройшов вогненними гірськими стежками, хто втратив друзів, синів чи батьків.
До цієї дати в комунальному закладі «Зноб-Новгородська Публічна бібліотека» було організовано і проведено цикл заходів.
Цього дня в Голубівській бібліотеці-філії пройшло героїко-патріотичне читання «Ті спогади, то вічний серця біль». З метою вшанування громадян, які виконували військовий обов'язок на території інших держав у Журавській бібліотеці-філії відбувся художній конкурс дитячого малюнку «Афганістан очима дітей».
Бібліотекар Очкинської бібліотеки-філії Г. Кужель організувала вечір-спомин «Афганістан – вічна біль і вічна пам'ять». Зноб-Трубчевська і Хильчицька бібліотеки-філії провели години спілкування з учнями старших класів «Афганістан – вічна біль і вічна пам'ять».
В Зноб-Новгородській бібліотеці-філії пролунали вірші про афганську війну «Війна відгриміла та пам'ять жива».
Стягайлівська і Нововасилівська бібліотеки-філії підготували інформаційні тематичні виставки фотодокументів, періодичних видань «Вогненними дорогами чужих країн».
Афганська війна… Страшна війна минулого століття, пекуча рана, яка болить і досі. Летять, відлітають у вічність роки і скільки б їх не минуло, не зітруть у нашій пам’яті імена воїнів-афганців.
