ЗЗСО ВІДЗНАЧАЛИ МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ РІДНОЇ МОВИ
Мова – це не просто спосіб спілкування,
щось бiльш значуще.
Мова – це всi глибиннi пласти
життя народу, iсторична пам'ять,
найцiннiше надбання вiкiв,
мова – це ще й музика, мелодика,
фарби, буття, сучасна, художня,
iнтелектуальна i мисленнєва
дiяльнiсть народу.
Олесь Гончар
21 лютого відзначався Міжнародний день рідної мови. Щасливі ми, що народилися й живемо в нашій славній Україні. Це свято має величезне значення для виховання підростаючого покоління. Адже мова – це душа народу.
З метою розширення знань учнів про історичний розвиток рідної мови, розкриття її краси і величі, розвитку усного мовлення учнів, формування ціннісного ставлення до рідної мови в ЗЗСО пройшли урочисті заходи.
У Кренидівському НВК із вітальним словом виступила вчитель української мови та літератури Ольга ПІКАЛОВА, яка наголосила на важливості даного заходу, оскільки виховання національної свідомості учнів і людської гідності завжди займають вагоме місце у формуванні громадянина Української держави.
Учитель української мови та літератури Хильчицького НВК Валентина КОРОБКО провела цікавий загальношкільний виховний захід «Перлини рідної мови», під час якого діти відгадували загадки, пригадували фразеологізми та складали власні вірші. Переможці отримали солодкі призи. А щоб порівняти звучання різних мов, учитель іноземної мови Сергій БУЯКОВ прочитав поезії англійською, німецькою та італійською мовами (чим здивував усіх присутніх !).
У Зноб-Новгородському опорному ЗЗСО І-ІІІ ст. з учнями 10-11 класів Наталія ПАВЛЮЧЕНКО провела круглий стіл «Мова – свідок історії», у 5-8 класах діти писали диктант єдності «Мова – душа народу», а серед учнів 3-4 класів пройшов конкурс читців «Наша мова калинова».
У народі кажуть: «Заговори, щоб я тебе побачив», адже мова – це показник культури людини. Від того, як людина висловлює свої думки, залежить міра сприйняття її оточуючими, бажання з нею співпрацювати, мати якісь стосунки.
Генетика будь-якого народу закладена в його мові. Ми, українці, повинні оберігати й любити свою солов’їну мову, розвивати її й удосконалювати власне мовлення, бо
Мова кожного народу неповторна і своя.
В ній гримлять громи в негоду.
В житі – трелі солов’я.
На своїй природній мові і потоки гомонять.
Зелен-клени у діброві по-кленовому шумлять.
Солов’їну, барвінкову, колосисту на віки
Українську рідну мову в дар дали мені батьки.
Берегти її, плекати будем всюди й повсякчас.
Бо ж єдина так, як мати, мова в кожного із нас.
